м.Київ, вул.Лаврська,9 корп.26

(територія Києво-Печерської лаври)

тел. 280 18 34

Щодня, окрім вт

з 10 до 17:00

31 травня в музеї відбулася акція на підтримку українського режисера, письменника і драматурга Олега Сенцова

2014 року його було незаконно затримано російськими правоохоронними органами у Криму за підозрою у підготовці терористичного акту, що абсолютно не відповідало дійсності. У серпні 2015 року судом Російської Федерації Олега Сенцова було засуджено до 20 років колонії суворого режиму. Багато правозахисних, кінематографічних і мистецьких організацій та просто небайдужих людей виступили на захист Олега Сенцова, бо звинувачення проти нього були цілковито сфальсифіковані. У травні 2018 року Олег Сенцов оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнення всіх українських політв`язнів з російських тюрем.

Коли, у 2015 році Олега Сенцова засуджували, то він свій виступ на суді почав з фрази «сподіваюсь, це не буде моє останнє слово...». Також на суді він сказав слова, які стали орієнтиром і натхненням для багатьох українців та проявив велику мужність, відвагу, відчайдушність і сміливість у відстоюванні правди та людської гідності.  Тоді він сказав: «Трусость – самый главный, самый страшный грех на земле. Предательство – это такая частная форма трусости. Большое предательство начинается иногда с маленькой такой трусости... Я не знаю, чего могут стоить твои убеждения, если ты не готов за них пострадать или умереть...».

Поділяючи позицію і вимогу Олега Сенцова, музей провів акцію під назвою «Не останнє слово Олега Сенцова», під час якої науковці музею прочитали уривки з автобіографічних творів митця. Ці тексти дуже чесні і відверті. У творі «Больничка», наприклад, є такі слова: «После этой больнички я стал чуть взрослее, немного другим, практически попрощался с детством. Не знаю, что сильнее повлияло — то ли болевой шок, то ли угрызения совести за то, что вовремя не заступился за того мальчика, то ли эта сотня белых бумажных самолетиков. Не знаю, но что-то внутри меня щелкнуло. Что именно щелкнуло — это уже не важно. Важно другое: что с тех пор я ни разу не промолчал, когда кто-то кого-то пытался унизить, и я уже точно знаю, что никогда не промолчу и впредь...."!

Акція завершилась запуском білих паперових літачків, ніби з дитинства Олега Сенцова, з великим бажанням, мрією і надією, що і Олег, і всі незаконно ув`язнені громадяни України, вийдуть з російських в`язниць і нарешті отримають довгоочікувану свободу.

1

Прокоментувати: