м.Київ, вул.Лаврська,9 корп.26

(територія Києво-Печерської лаври)

тел. 280 18 34

Щодня, окрім вт

з 10 до 17:00

Межигірські маріонетки: політичний вертеп 1920-х

/18.01- 25.02/ 

Межигірська земля подібна до Бермудського трикутника – наповнена таємницями. Українці знають її за легендами про архіви й книгосховища, містичними дачами радянських можновладців, «хонками» тощо. Проте мало хто знає, що Межигір’я відоме ще тим, що в 1920-х роках воно стало батьківщиною унікального у світовому масштабі явища – політичного лялькового театру.

Восени 1923 року учнями Межигірського мистецько-керамічного технікуму, було організовано «Революційний ляльковий театр» під керівництвом політрука-мистецтвознавця П. Д. Горбенка. За деякими свідченнями, до створення вертепної скрині та ляльок долучилися «бойчукісти» з числа викладачів технікуму – скульптор Євген Сагайдачний та художник Іван Падалка. Вистави присвячувалися злободенним темам, переважно, політичної спрямованості. Нищівно критикувалися й дегуманізовувалися попи, буржуї, самогонниці та ін. Традиційна колядка використовувалася для антирелігійної пропаганди.

Для влаштування дійства було змайстровано одноповерхову (замість традиційної двоповерхової) скриню. Серед персонажів вертепу були як традиційні Господь Бог, Молодиця, Баба, Дід, так і актуальні політичні діячі поч. ХХ ст.: Генерал Людендорф, Лорд Керзон, Микола ІІ. Також публіку розважали місцеві «народні герої», такі як самогонниця тітка Марина, що мала реальний прототип з села Петрівці. Театр був самодостатнім – студенти були авторами текстів, акторами, хористами й музикантами.

Студенти Межигірського мистецько-керамічного технікуму. Сидить крайній праворуч Микола Цивчинський (в майбутньому художник-кераміст, народний художник Казахстану). Поруч Ілько Заїка (в майбутньому київський вчений-теплотехнік).  Фото1924 року з архіву А.Заїки.

Перші вистави лялькового театру відбулися серед студентів різних вузів у Києві, в комсомольському клубі Печерського району, а потім в кількох близьких до Межигір’я селах — Петрівцях Нових Петрівцях, Валках та ін. З таким же успіхом відбулися виступи на Полтавщині й Волині. В 1924 році у столичному Харкові відбулися гастролі Межигірського вертепу, які стали останніми —  адже  цей тип театру здався занадто архаїчним кураторам пролетарської культури. За браком коштів і владної підтримки Революційний (Межигірський) вертеп через деякий час припинив своє існування. Зрештою, у 1928 році скриньку з ляльками вертепу П. Горбенко передав до Театрального музею, завдяки чому ми можемо їх споглядати і тепер.