Відразу ж після визволення Києва від фашистських окупантів музей відновив роботу. Довелося докласти багато сил, щоб зібрати, систематизувати колекцію, яка зазнала значних втрат у роки війни, поповнити унікальну бібліотеку.

Багато років директором музею був колишній березолець П.Долина. У той час проводилася інтенсивна науково-дослідна і видавнича робота. Було підготовлено два томи епістолярної спадщини корифеїв українського театру, збірки "П.К.Саксаганський", "Вінок спогадів про М.Заньковецьку", "М.Кропивницький", "Українське театрально-декораційне мистецтво", організовано чимало виставок, зокрема до Декади української літератури і мистецтва в Москві 1951 року.

Сучасну назву музей одержав у 1965 р. за постановою Ради Міністрів УРСР. Відповідно його структура доповнилася відділами музики, кіно, згодом - українських народних музичних інструментів. До його складу на правах меморіальних відділів входили Будинок-музей М.В.Лисенка, Квартира-музей П.Саксаганського (тепер відділи Музею видатних діячів України).З початку 1980-х років відділом є будинок-музей М.К.Заньковецької.

Музей поступово став республіканським методичним центром. З його ініціативи і практичною участю створені експозиції багатьох притеатральних музеїв, меморіальних музеїв, в тому числі два музеї М.Заньковецької (у Києві і селі Заньки), музей І.Карпенка-Карого на хуторі Надія, музей корифеїв у Бобринцях, М.Кропивницького у Кіровограді, О.Довженка у селі Сосниця, А.Тарасової у Києві та ін.

Важливим етапом в історії музею стала побудова на початку 1980-х років стаціонарної експозиції (у пристосованому приміщенні колишнього лаврського лазарету), яка вперше узагальнила шляхи розвитку театру в Україні від джерел до середини ХХ ст. Керівник роботи - тодішній директор музею В.А.Козієнко, головний експозиціонер-науковець - заступник директора з наукової роботи А.М.Драк.

Над її художнім оформленням працювала група художників з Полтавського відділення художнього фонду: головний проектант і художник - В.М.Батурин, художники-виконавці - Б.О.Головко, А.Т.Щербак та інші художники. Науковий рівень, історична цінність експонатів, оригінальний художній задум зробили її популярною. Оформлена за образно-сюжетним принципом,- в кожному залі-розділі відтворено естетичну атмосферу історичного періоду,- вона і досі привертає увагу фахівців та відвідувачів.

У 1989 р. створено нову експозицію у відреставрованому будинку М.К.Заньковецької, яка узагальнює життєвий і творчий шлях, відтворює побут зірки української сцени кінця ХІХ-початку ХХ століття.

2009 року музею було передано як філію Музей-квартиру композитора В.Косенка.

Сьогодні до складу постійно діючих експозицій входять також виставки: "Людина, яка була Театром", присвячена Лесю Курбасу; "Живії струни України" з колекції українських народних музичних інструментів; "Жіночий силует" (актриси театру і кіно кінця ХIX-початку ХХ ст.).

на початок