Чарівна Галина Туфтіна
(1933 – 2007)

60-ті роки минулого ХХ-го століття запам‘яталися шанувальникам оперного співу надовго. В той час на сцені Київського театру опери та балету ім. Т.Шевченка для них співали Елизавета Чавдар і Лариса Руденко, Євгенія Мірошниченко і Анатолій Солов‘яненко, Надія Куделя і Андрій Кікоть, Василь Третяк, Володимир Миркотан і Людмила Семененко. Серед цих зірок яскраво сяяло й ім’я Галини Туфтіної.

Вона народилася в далекому Новосибірську, її освіта і перші кроки у творчості пов‘язані з Ленінградом – консерваторією ім. Римського-Корсакова та Малим оперним театром. Вже на першому курсі Туфтіна була запрошена до оперної студії консерваторії, де спочатку виконувала скромні ролі літніх героїнь (бо голос низький – меццосопрано), але швидко переходить до більш складних – Маддалена в “Ріголетто” Дж.Верді, Княгині в “Русалці” О.Даргомижського, Зібеля у “Фаусті” Ш.Гуно.

Ще студенткою бере участь у І Всесоюзному конкурсі вокалістів ім. М.Глін-ки в Москві (1960, ІV премія). І. Козловський, вітаючи її з перемогою, пророкував велике сценічне майбутнє.

Державний іспит. Справа наліво: Г.Туфтіна – Кармен, О.Ф.Мшанська, І.Мусін (диригент), А.Кочетов – Хозе

Збереглося унікальне фото, зроблене відразу після державних іспитів: Галина в костюмі Кармен (її дипломна робота), поряд її педагог по вокалу Ольга Мшанська і диригент вистави Ілля Мусін – учитель славетного К. Симеонова, головного диригента Київської опери. Саме під орудою К.Симеонова Галина готуватиме свої виступи в театрі.

Роль Кармен стала для Туфтіної доленосною. Так готуючись до 3-го туру І Міжнародного конкурсу молодих оперних співаків у Софії (Болгарія, 1961р.), вона виконала в Київському театрі партію Кармен (умови конкурсу передбачали виступ в одному з театрів СРСР). Після цього вона одразу отримала запрошення в Київ. А з Болгарії повернулася переможницею – друга премія (срібна медаль) і звання лауреата.

Її творчий старт примітний ще двома міжнародними конкурсами: IX Международний конкурс вокалістів у Тулузі (Франція, 1962 р.) – друга премія Гран–прі (срібний кубок), і в 1965 р. стала лауреатом конкурсу в Будапешті. Членів журі цих конкурсів полонили вокальна майстерність співачки, її красиве, теплого тембру меццо-сопрано, що вільно ллється, таїть силу та ніжність.

Марфа. “Хованщина” М.Мусоргського.

З 1961 р. вона солістка Київського театру. Становлення артистки проходило швидко – вона багато працює, опановуючи складні партії класичного і сучасного репертуару. Серед її героїнь різні жіночі характери. Але особливо близькі – неординарні, сильні, вольові. Це Марфа в “Хованщині” М. Мусоргського, Азучена і Ульріка в операх Дж. Верді “Трубадур” та “Бал–маскарад”, Марина Мнішек у “Борисі Годунові” М.Мусоргського, Аксинья в “Тихому Доні” І. Дзержинського, Графиня в “Піковій дамі” П.Чайковського. Особливу любов публіки завоювала її Любаша в опері “Царева наречена” М.Римського– Корсакова. Образ, який створила співачка, повний трагізму і психологічної гостроти.

Г.Туфтіна – Аксинія, М.Кіришев – Григорій. “Тихий Дон” І.Дзержинського

Кожна її робота – це вдумливе створення людського характеру, розкриття його через глибоке проникнення в музичну тканину партії. “Безумовним успіхом можна вважати виступ Галини Туфтіної в ролі Марини Мнішек. Співачка володіє тонким артистизмом, музикальністю, гострим почуттям ритму, яке відчутне не тільки у співі, а й у пластичному малюнку образу”, – писав критик Д.Завадинський після прем’єри “Бориса Годунова”.

“Образ Азучени, створений Галиною Туфтіною, можна вважати еталоном. Крім оксамитового, рівного і повного голосу, актриса володіє чудовою художньою фантазією. Ясність артистичних рішень в різних планах, продемонстрованих Галиною Туфтіною, підняла виставу на п’єдестал класики ”, – стверджувала румунська газета “Фек-лія”.

Вже в перших прем‘єрних виставах на київській сцені – “Кармен” (1963р.) і “Трубадур” (1964р.) – в парі з Галиною виступив тенор В.Третяк. Цей дует виявився по- правжньому драматичним, гармонійним. На протязі 20-ти років для обох акторів найбільший успіх був тоді, колим вони співали разом.

Азучена. “Трубадур” Дж.Верді.

Вже в перших прем‘єрних виставах на київській сцені – “Кармен” (1963р.) і “Трубадур” (1964р.) – в парі з Галиною виступив тенор В.Третяк. Цей дует виявився по- правжньому драматичним, гармонійним. На протязі 20-ти років для обох акторів найбільший успіх був тоді, колим вони співали разом.

Г.Туфтіна – Амнеріс, В.Третяк – Радамес. “Аїда” Дж.Верді. В антракті.

Сам В.Третяк в інтерв‘ю казав: “Галина володіє рідкісним за красою голосом, великим темпераментом і це примушує партнера підтягуватися до її високого виконавського рівня. У нас з нею наче співпадає темперамент і розуміння образів, які ми виконуємо на сцені!”

І сама Г. Туфтіна згадувала, що співала з багатьма виконавцями партії Хозе, в тому числі і знаменитим солістом болгарської опери Дмитром Узуновим. “Але на перший же виставі Василь підкорив мене своєю трактовкою цієї партії... Василь володів буйним темпераментом і яскравим артистизмом. Я любила працювати з ним у виставах, він ніколи не виділяв себе, спілкувався з партгнером природно, допомагав йому від серця”.

Природно, що присвоєння почесного звання Народний артист СРСР для них відбулося в один день – 14 лютого 1980р.

Г.Туфтіна – професор Національної музичної академії.

Жанрово різноманітним був камерний репертуар співачки – від складних арій зарубіжних, російських, українських композиторів до романсів і народних пісень, російських і українських. Особливо запам‘яталися концерти органної музики, в яких вона виконувала твори Генделя, Баха, Гайдна.

Г.Туфтіна успішно гастролювала – виступала на сценах країн соціалістичної співдружності, а також у Франції, Англії, Шотландії, Швеції, Фінляндії, Німеччині, Іспанії. Іспанська газета “Леванте Валенсія” 4 травня 1979 р. писала: “Галина Туфтіна має прекрасні дані для сцени. Її широкого діапазону благородне, бездоганне щодо стилю меццо-сопрано зачаровує найвимогливішого любителя прекрасного вокального мистецтва. Слухати її – радість. Це – мистецтво в найвищому розумінні цього поняття”.

Сьогодні це мистецтво стало золотим фондом національної культури і неоціненним скарбом у людській пам’яті. А продовженням його є талановиті учні майстра.

Ульрика. “Бал-маскарад” Дж. Верді.	Джемма. “Ярослав Мудрий” Г.Майбороди	Кармен. "Кармен" Ж. Бізе

Марина Мнішек "Борис Годунов" М. Мусоргського	Кармен. "Кармен" Ж. Бізе

З режисером І.Молостовою