"Місце Володимира Блавацького - режисера й актора - в історії українського Театру унікальне. Адже він мав змогу зблизька пізнати діяльність найвідомішого режисера Галичини Йосипа Стадника, зокрема його вміння організовувати ансамбль; він мав змогу пройти шлях мистецького переживання у реалістично-психологічному театрі Олександра Загарова; ознайомитися з системою перетворення Леся Курбаса, і він мав можливість, сповна використавши свою виняткову спостережливість, роками при-глядатися до діяльності визначних режисерів Європи, а коли ... він опинився в центрі її, то своїм режисерським талантом довів, що українське театральне мистецтво є не лише органічною часткою Європи, а може додати й своє власне, оригінальне. Блавацький входив у світове театральне мистецтво саме як український режисер."
(В.Ревуцький "В.Блавацький в орбіті світового театру")

Ім'я Володимира Івановича Блавацького (1900-1953 рр.), - видатного українського актора, режисера, - є знаковим для нашої історії. Доля поставила на його життєвому і творчому шляху таку силу випробувань, що тільки справжній талант і неабияка особистість могла подолати опір обставин, залишивши в історичній пам'яті української спільноти глибокий слід.

Народився Володимир Трач, - таке справжнє прізвище Блавацького,- у місті Косів на Івано-Франківщині. Досить рано, у віці дев'ятнадцяти років, прилучившись до театру, Блавацький скоро набирає майстерності і стає знаним актором у Галичині. Він грає в трупах В.Коссака, П.Сороки, "Української бесіди", Й.Стадника, В.Демчишина, "Людового театру".

В сезоні 1927-1928 рр. пробує свої сили в театрі "Березіль". Прилучення до досвіду театральних новацій великого реформатора української сцени Леся Курбаса надихає Блавацького на створення власного колективу. 1933 року він стає художнім керівником театру "Заграва" у Львові, багато в чому орієнтуючись на естетичні засади "Березоля". До того, що було напрацьовано в цьому театрі, зокрема репертуару, Блавацький повертатиметься все подальше життя. Але, мабуть, найголовнішим надбанням цього періоду стало згуртування кола однодумців, чий невгамовний дух творчості поєднав їх на довгі роки у справі служіння театру. Ці імена сьогодні вже увійшли в історію нашої культури: Юрій Кононів, Богдан Паздрій, Володимир Королик, Марія Степова, Віра Левицька, Євген Левицький, Євген Курило, Володимир Шашаровський, Ярослав Рудакевич та інші. З ними Блавацький співпрацював у роки окупації Львова фашистами, коли він очолив Львівський оперний театр і першим на українській сцені створив образ Гамлета. Разом всі вони були й під час еміграції в Німеччині, Австрії та США.

Важкі роки поневірянь підірвали здоров'я митця. 1953 року він пішов з життя.

Реальним пам'ятником митцеві сьогодні може стати передусім наше знання про його творчість, усвідомлення її неповторного значення в історії національної сцени.

Ім'я Володимира Блавацького, як і багатьох інших діячів української культури, які були вимушені свого часу емігрувати, сьогодні повертається в Україну. Зрештою, вони ніколи її й не покидали, все життя присвятивши українському театрові.

Важливим джерелому у справі вивчення творчості цих митців є матеріали з їхніх архівів, які також почали повертатися в Україну. Майже всі представлені на виставці документи надійшли до музею з архіву Об'єднання митців української сцени (ОМУС). Серед них унікальні автографи В.Блавацького: "Творча біографія" та "Про дві постановки "Народного Малахія"; рукопис "Персональний склад Ансамблю українських акторів"; численні програми вистав цієї трупи, очолюваної Блавацьким; світлини з вистав різних років; фотокопія портрету Блавацького роботи художника Петра Андрусіва та ін. Все це дало змогу доторкнутися до складного, яскравого і багатогранного творчого шляху видатного українського митця сцени.

на початок