Анатолій Никонович
В О Л Н Е Н К О

(1902 - 1965)

До 100-річчя від дня народження

Визначний український художник театру, заслужений діяч мистецтв України, А.Волненко народився у Харкові 21 листопада 1902 р. 1915 року вступив до Харківського художнього училища. Згодом працював у художньо-індустріальних майстернях Харкова (1918), плакатистом в "УкрРОСТА" (1919), був художником Наркомату охорони здоров'я УРСР (1921).
1922 р. вступив до Харківського художнього інституту, де навчався фаху у професора О.Хвостенка-Хвостова. Вже з 1925 р. почав працювати художником-постановником у Харківській державній опері. 1926 року глядачі побачили на сцені цього театру оперу "Аїда" Дж.Верді в оформленні молодого митця. Наступна сценографічна робота А.Волненка, - після закінчення інституту, - оформлення першого українського балету на сучасну тему "Ференджі" Б.Яновського.
Про подальше творче зростання таланту митця засвідчило яскраве і переконливе сценографічне вирішення балету "Дон Кіхот" Л.Мінкуса (1932). Високу оцінку здобула його праця над постановкою опери М.Мусоргського "Борис Годунов". Преса і глядачі одностайно відмітили оригінальність, точну історичну трактовку пушкінського сюжету у виставі та її декораційному рішенні. Поетичністю і тонким відчуттям музики відрізнялися також декорації до опери "Євгеній Онєгін" П.Чайковського (1933).
З 1935 р. художник живе у Москві, де працює в обласному драматичному театрі. На сцені цього театру він оформив вистави "Шторм" В.Білля-Білоцерковського (1937), "Моя мати" Б.Наврозова (1937) і "Сорочинський ярмарок" М.Старицького за М.Гоголем (1938).
З початком війни А.Волненко іде до лав Радянської Армії. Був кілька разів важко поранений у боях. Закінчив свій фронтовий шлях 1945 року у Відні.
1946 року А.Волненко за рекомендацією А.Петрицького вступає до Спілки художників України, а згодом його запрошують художником-постановником до Національної опери України. В театральних роботах А.Волненка 1950-1960-х років помітне прагнення до більш органічного і глибокого поєднання образотворчого задуму з музичною драматургією в оперних і балетних виставах. У наступних його роботах на сцені Національної опери, а серед них "Маруся Богуславка" А.Свєчникова (1951), "Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського (1956), "Лісова пісня" М.Скорульського (1958), "Назар Стодоля" К.Данькевича (1960), відбилося тонке розуміння митцем особливостей українського краєвиду, народного побуту і національного костюму.
1958 року А.Волненко був удостоєний звання заслуженого діяча мистецтв України.
Одна з останніх робіт визначного художника театру - низка ескізів до балету В.Кирейка "Тіні забутих предків" (1963). У його творчій спадщині також серія графічних і станкових робіт на тему війни 1941-1945 рр., цикл живописних полотен "Древній Київ", написаний протягом 1946-1965 рр.
А.Волненко відійшов у вічність після тяжкої і тривалої хвороби 21 серпня 1965 р.