Круглий стіл “Нові дослідження життя і творчості Леся Курбаса”

Значна ювілейна дата такого масштабного і багатогранного мистецького явища як Лесь Курбас і його театр спонукає до так само різнобічної його презентації й розгляду. Так, одним із векторів ювілейних заходів став ініційований і організований музейними науковцями круглий стіл “Нові дослідження життя і творчості Леся курбаса”, що відбувся 27 лютого.
Метою обговорення було визначено аналіз стану і перспектив досліджень за курбасівською тематикою. У ньому взяли участь провідні театрознавці-дослідники, які давно працюють над темою: Наталя Єрмакова, кандидат мистецтвознавства, Ганна Веселовська, доктор мистецтвознавства; від Музею — Ірина Мелешкіна (модератор), заступник директора з наукової роботи, Анастасія Канівець, старший науковий співробітник відділу кіно. До діалогу долучилися Г. Процев’ят, завідувач відділу кіно, Г.Липова, кандидат мистецтвознавства, старший науковий співробітник ІМФЕ ім. М. Рильського, А. Май, режисер театру.


Як зазначила І. Мелешкіна, за минулі десятиріччя було здійснено й опубліковано чимало досліджень різних аспектів творчості Леся Курбаса та його послідовників. Разом з тим досвід останнього часу засвідчує, що інтерес до цієї тематики пожвавлюється ситуативно — з настанням вагомих біографічних дат, а між ними стихає, і самих досліджень стає менше. Закономірно це викликає питання: чи цікавий і актуальний Курбас сьогодні взагалі? Якими надалі мають бути дослідження ?
Учасники круглого столу дйшли спільного висновку в тому, що будь-яка велика постать, особистість потребує постійного перегляду. До того ж, не варто обмежувати поле дослідження лише особою Курбаса, оскільки його діяльність харктеризується щільністю творчих взаємозв’язків і впливів між березільцями, що визначають певну епоху і мають тяглість у наступних поколіннях та мистецьких процесах.
Кожен з фахівців висловив власні міркування щодо напрямків подальших досліджень, необхідних для доповнення, узагальнення та систематизації знань про театр Курбаса як культурне явище в національному і світовому контексті.
Зокрема Н. Єрмакова визначила таку проблематику й перспективні теми наукової роботи:
— вплив Курбаса на формування наступного покоління митців, які прийшли в кінематограф;
— Курбас — це його учні, отже, є потреба продовжувати й розширити вивчення їхніх матеріалів;
— залишаються недослідженими, за невеликим вийнятком, художники і композитори, які співпрацювали з режисером;
— мистецькі школи Курбаса: режисерська, акторська, американська акторська культура українського походженння (Й. Гірняк та ін.);
— спадкоємність театральних поколінь від учнів Курбаса;
— жодна генерація митців театру не залишила таку вагому літературну спадщину (мемуари, описи вистав тощо), як вихідці з “Березоля”. Багато з них стали й істориками театру (В. Василько, Й. Гірняк …. ). На жаль, багато їхніх рукописів втрачено у видавництвах. Однак цей напрямок вартий свого дослідження.
— інший ракурс дотичної літературної тематики — журналісти, які багато писали про Курбаса та його учнів (наприклад, В. Хмурий, К. Буревій, Ю. Шевельова), та літератори, які працювали довкола “Березоля” (М. Йогансен, О. Білецький та інші);
— відсутність спеціальних розроблених курсів з режисури за творчістю Курбаса породжує міфотворення навколо цього питання. Потрібне системне вивчення режисерської школи Курбаса, створення описів колективного доробку;
— музейний аспект: оскільки МТМК України володіє численними фотоматеріалами вистав Курбаса та його учнів, корисним було б їх видання з коментарями, що унаочнювало б художні особливості творчості цих митців. Зі свого боку, Г. Веселовська констатувала, що через відсутність взаємоінформованості та узгодженості роботи дослідників наявний значний науковий доробок по Курбасу та його театру є фрагментарним і несистемним. До того ж, немає впевненості, що дослідники вивчали музейні матеріали.
Потребує перегляду підхід до вивчення і публікації мемуарів. Залишається незавершеним літопис статей про Курбаса і його театр, школу. Невикористаний дослідницький ресурс — матеріали в сімейних архівах нащадків березільців.
На думку Веселовської, важливий аспект питання наступних досліджень — вивчення діяльності Курбаса з точки зору ззовні: тогочасного глядача, преси, в т.ч. зарубіжної (іншомовної), мемуарів, спогадів, що містять картини тогочасного життя, сприйняття театру. Це дасть можливість розглянути об’єкт дослідження з різних позицій, вписати в загальноісторичний і світовий культурний контекст.
Спікер торкнулася й проблеми популяризації знань про Курбаса і його творчість, шляхів і засобів зацікавлення публіки цим мистецьким явищем, що стосується й музейних форм роботи з широкою аудиторією.
Повідомлення А. Канівець про роботу Ф. Лопатинського в мистецтві кіно практично підтвердило тезу про зв’язок березільського досвіду і наступну творчу діяльність у кінематографі окремих соратників Курбаса, а також об’єктивність дослідницького напрямку Курбас і його учні. В цьому полі дослідження в сучасних обставинах для науковців відкрилися такі раніше недоступні джерела як архівні кримінальні справи сумнозвісних 1930-х років, що проливають світло на життєві колізії митців, які відобразилися й на їх творчому шляху та долі їхніх витворів.
Живу реакцію викликав виступ практика театру А. Мая, який акцентував питання чому в українських театральних вишах, зокрема столичному НУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого, відсутній спеціальний курс з режисерської майстерності Леся Курбаса, тоді як у навчальних програмах аналогічних закладів Росії і Польщі викладають спеціальні курси з творчості провідних майстрів національних театрів.І. Мелешкіна, з позицій музейної справи, наголосила на тому, що наукові дослідження як безупинний процес мають вагоме значення для виставкової роботи, лягають в основу експозиційних концепцій і знаходять вираження в музейних презентаціях митців і їх творчого доробку, як зокрема матеріали проекту “Київські адреси Курбаса” (розроблений і реалізований як мультимедійний до 125-річчя) були задіяні у ювілейній виставці “Курбас у Києві”.
Таким чином учасники круглого столу дали відповідь на головне питання — дослідження Курбаса і його театру не вичерпані і залишаються актуальними. Окреслений спектр проблем і тем визначає та спрямовує подальшу роботу і в науково-дослідницькому, і в науково-практичному плані.